" />
Усе, що нажито: у Криму націоналізовано півтисячі українських підприємств
28.11.2015

ImageПричому зроблено це врозріз із російським законодавством

Під час націоналізації, яка відбулася в Криму після анексії півострова, у власність республіки і міста Севастополя передано майно близько 480 підприємств і організацій. 1 березня 2015 року націоналізацію в Криму було офіційно завершено. Але кримська влада заявила, що юридичних осіб, які до 1 березня не перереєструвалися за російськими правилами, а отже, залишилися в українській юрисдикції, може бути визнано «безгосподарними» і передано у власність республіки.

За даними New York Times, загальна вартість власності, націоналізованої Росією після приєднання Криму та Севастополя, становить $1 млрд.

Із самого початку переділу власності самопроголошена кримська влада діяла врозріз із російським законодавством. У Конституції РФ поняття «націоналізація» не існує, натомість зазначено, що «примусове відчуження майна для державних потреб може бути здійснено тільки за умови попереднього і рівноцінного відшкодування». Аналогічна норма міститься у протоколі до Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Росією. А в Цивільному кодексі РФ ідеться, що в разі ухвалення закону, який припиняє право власності, збитки, завдані власникові в результаті ухвалення цього акта, зокрема вартість майна, відшкодовує держава, а всі спори, що виникли внаслідок цього, вирішує суд.

Проте в Росії не ухвалено жодного закону про націоналізацію, її проведення ґрунтувалося здебільшого на постанові Держради АРК «Про незалежність Криму», ухваленій 17 березня 2014 року. З юридичного погляду навіть якби Україна не заперечувала проти анексії цієї території, це не стосувалося б майнових претензій.

В актах парламенту Криму взагалі не згадувалося слово «націоналізація» щодо майна приватних осіб. Для передання таких активів на користь держави достатньо було додати їх до переліку республіканської власності у додатку до постанови Держради від 30 квітня 2014 року. При цьому в актах Держради немає опису причин такого передання. Якщо держпідприємства змінювали власника, то приватні компанії юридично зберігали колишніх власників.

Щоб спробувати повернути націоналізовані активи, їхні колишні власники мають оскаржити рішення Держради на всіх рівнях російського правосуддя, зокрема і в Конституційному суді. І тільки потім вони можуть звернутися до Європейського суду з прав людини, рішення якого РФ виконує лише добровільно.

Forbes пропонує розглянути десять найрезонансніших епізодів і подальшу долю експропрійованих активів.

Активи Ігоря Коломойського

Більше за інших від дій кримської влади постраждав український бізнесмен Ігор Коломойський: йому і групі «Приват» належали 87 націоналізованих об'єктів, які почали вилучати на користь республіки у вересні 2014 року. Серед них – санаторій «Форос», кілька оздоровчих комплексів, 36 автозаправок, склад ПММ у Сімферополі та пункт наливу скрапленого газу в Керчі. За словами голови Криму Сергія Аксьонова, причиною для націоналізації стало невиконання ПриватБанком зобов'язань перед кримськими вкладниками. 17 червня Держрада Криму затвердила законопроект, яким пропонує частково компенсувати збитки кримським вкладникам українських банків за рахунок коштів, виторгуваних від реалізації націоналізованого майна колишнього голови Дніпропетровської обласної держадміністрації. За оцінками місцевих чиновників, регіон може отримати близько 4–5 млрд рублів. Першим проданим об'єктом мав стати санаторій «Форос», виставлений на конкурс, який було призначено на 16 листопада, але його вкотре перенесли – тепер на 27 листопада. Початкова ціна лота становить 1,42 млрд рублів, що майже удвічі менше за суму, в яку керівництво Криму спочатку оцінювало об'єкт. Дату проведення торгів, організатором яких є «Розпорядча дирекція майна Республіки Крим», неодноразово переносили: на території санаторію багато об'єктів, які належать не безпосередньо Коломойському, а афілійованим структурам, а земля, на якій розташований «Форос», закріплена за різними фізичними та юридичними особами.

Суднобудівний завод «Залив»

Керченський завод «Залив», заснований 1938 року, – одне з найбільших суднобудівних підприємств Східної Європи, на якому колись працювало 15 000 осіб. Із 2006-го він належав українському бізнесменові Костянтину Жеваго. 24 серпня 2014 року з'явилося повідомлення, що завод передано у власність російській державі. Але, як стверджують на старому офіційному сайті підприємства, було здійснено рейдерське захоплення з незаконним проникненням у приміщення, де зберігалися всі документи, печатки та штампи.

24 листопада того ж року міністр промполітики Криму Андрій Скринник заявив, що «Залив» не націоналізують, оскільки розпочато процедуру перереєстрації, а захоплення підприємства він назвав корпоративним конфліктом, втручатися в який влада не має наміру. Проте пізніше з'явилися повідомлення, що Жеваго відсторонено від керівництва підприємством, тому що він «украв акції заводу» і використовував «Залив» для легалізації незаконних доходів. Топ-менеджерів звільнили, решті працівників запропонували звільнитися з підприємства ВАТ «Суднобудівний завод «Залив» і відразу ж влаштуватися в компанію з такою ж назвою, але з московською реєстрацією.

За повідомленнями російської ділової преси, контроль над найбільшим кримським суднобудівним заводом встановила холдингова компанія «Ак Барс» (Татарстан).

«Укртелеком»

Філію ПАТ «Укртелеком» було націоналізовано 11 лютого нинішнього року постановою Держради Криму. На той момент підприємство було монополістом на ринку фіксованого зв'язку (370 000 абонентів, тобто понад 80% від загальної кількості користувачів), а також покривало 40% ринку інтернет-послуг півострова. Його майно оцінювали в $20–30 млн. Після анексії Криму компанія і далі вела діяльність за українським законодавством, що й стало головною причиною націоналізації.

Працівникам ПАТ «Укртелеком» було заблоковано доступ в усі офісні та технологічні приміщення кримської філії, на головних об'єктах підприємства виставлено озброєну охорону, представники якої заявили про введення тимчасової адміністрації. Згідно з офіційною інформацією, яку поширюють у Криму, за тиждень до того колектив кримської філії відмовився підкорятися новому керівникові, призначеному Києвом, і на зборах склав звернення до Аксьонова з проханням націоналізувати підприємство.

Двома місяцями раніше прокуратура Криму порушила кримінальну справу «за фактом фінансування телефонним оператором українських збройних формувань, визнаних на території РФ екстремістськими». За її даними, із серпня 2014 року під час нарахування працівникам, зокрема кримчанам, зарплати без їхнього відома стягували військовий збір, загальна сума якого становила майже 1 млн рублів.

«Укртелеком» заявив, що не отримував жодних судових рішень, претензій та інших офіційних повідомлень про порушення правил ведення господарської діяльності з надання послуг зв'язку в Криму, а також пообіцяв захищати своє майно в міжнародних судах. Але обіцянки так і не виконав.

«Київстар»

«Київстар» перестав надавати послуги на півострові з 11 серпня минулого року. За повідомленням компанії, цього дня відбулося захоплення сімферопольського офісу озброєними людьми. Оператор обіцяв відновити діяльність у Криму, але цього не сталося. Після припинення роботи «Київстару» без зв'язку залишилися 620 000 стільникових абонентів і близько 25 000 абонентів широкосмугового доступу до інтернету. За повідомленням компанії VimpelСom, яка контролює «Київстар», обладнання на суму $13 млн було списано з балансу.

Рішення про націоналізацію кримської філії «Київстару» Держрада Криму ухвалила 27 лютого 2015 року. Мотивація та ж сама: компанія відмовилася перереєструватися в РФ і не намагалася отримати російські ліцензії. У власність Криму перейшли мережа офісів та обладнання.

У планах кримського уряду – створити на базі інфраструктури «Київстару» і націоналізованої раніше кримської філії «Укртелекому» унітарне підприємство «Кримтелеком». Для розвитку останнього також можуть залучати приватні інвестиції, але контрольний пакет акцій буде у держави.

Завод «Море»

ВАТ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море», яке входило до складу концерну «Укроборонпром», було націоналізовано рішенням Держради Криму 25 червня 2014 року. Офіційна причина – «з метою створення сприятливих соціально-економічних умов, що забезпечують повноцінне завантаження підприємства, для будівництва нових видів морських пасажирських суден, забезпечення створення нових робочих місць та збільшення податкових бюджетних надходжень».

Заснована в 1938 році верф будувала в радянські часи такі пасажирські судна на підводних крилах, як «Ракета», «Комета» і «Восход-2». Паралельно велося ще виробництво швидкісних суден кількох проектів, значну частину яких складали військові кораблі та багатоцільові катери. У 2009-му було підписано контракт на сотні мільйонів доларів на постачання до КНР чотирьох кораблів на повітряній подушці типу «Зубр». Виконанням цього контракту «Море» займалося торік.

У вересні 2014-го Держрада вирішила створити державне унітарне підприємство (ДУП) «Море» й передала йому все майно колишньої однойменної суднобудівної компанії. Верф почала працювати спільно із суднобудівним заводом «Залив». ВАТ «Ленінградський суднобудівний завод «Пелла» інвестувало в модернізацію ДУП 500 млн рублів, а також передало йому частину свого портфеля замовлень. Формально між підприємствами було підписано договір довірчого управління. «Пелла» будуватиме у Феодосії, зокрема, військові кораблі.

Потенційний обсяг замовлень, які заплановано розмістити на кримській верфі, – понад 30 млрд рублів упродовж 2016–2020 років. Серед іншого, йдеться про держзамовлення на будівництво чотирьох «Зубрів» та інших військових кораблів. Але російські суднобудівники маскують свої відносини з кримськими верфями, щоб не постраждати від західних санкцій. Тому для реалізації кримського інвестпроекту «Пелла» в січні 2015 року заснувала у Феодосії керівну компанію ТОВ «Каффа Порт».

«Севморзавод»

28 лютого 2015 року, за кілька годин до рішення влади Криму припинити націоналізацію, у власність Севастополя було передано Севастопольський морський завод імені Серго Орджонікідзе й оформлено як державне унітарне підприємство. За даними системи розкриття інформації SMIDA, 89% акцій ВАТ «Севморзавод» належали ВАТ «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Прайм Ессетс Кепітал», власником якого є Петро Порошенко. Підприємство займалося судноремонтом, зокрема військових кораблів, а також будувало плавкрани. Але в останні роки завантаження було мінімальним.

До останнього моменту йшлося про законну зміну власника шляхом купівлі заводу. Серед підстав для націоналізації вказували незаконність приватизації підприємства в 1990-ті роки, а також застосування федерального закону, який забороняє іноземцям володіти стратегічно важливими об’єктами в Росії. Можливо, влада Севастополя чекала, поки Порошенко виконає обіцянку про продаж активів, яку дав після вступу на посаду президента. Переговори з представниками Порошенка зайшли в безвихідь після того, як українська сторона відмовилася перереєструвати завод у російській юрисдикції і продавати його новому власнику з Росії.

16 жовтня стало відомо, що виробничі потужності ДУП «Севморзавод» передано в оренду строком на 49 років севастопольській філії АТ «Центр судноремонту «Звездочка» (Сєвєродвінськ), який входить до холдингу «Об’єднана суднобудівна компанія» (ОСК) і спеціалізується на ремонті атомних криголамів і підводних човнів.

У межах інтеграції в ОСК на «Севморзаводі» буде проведено технічне переоснащення й реконструкцію виробничих потужностей заводу. Модернізація пройде за кошти федеральної цільової програми «Соціально економічний розвиток Криму й Севастополя до 2020 року», у якій на ці цілі передбачені приблизно 7 млрд рублів, включно з 1,5 млрд рублів у 2016-му. План завантаження підприємства за рахунок замовлень цивільного і військового профілю погоджено до 2020 року. 9 жовтня на ремонт у доки «Севморзаводу» стала підлодка «Новоросійськ».

«ДТЕК Крименерго»

ПАТ «ДТЕК Крименерго» – монополіст на ринку електропостачання Криму й одне з найбільших підприємств півострова. На ньому працювали 6000 осіб. Найбільшим акціонером (57,49% акцій) була компанія ДТЕК, яка входить до корпорації СКМ Ріната Ахметова. Ще 25% акцій належало НАК «Енергетична компанія України», 10,77% акцій – офшорній компанії Garensia Enterprises Limited (Кіпр), яку пов’язують із бізнесменом Костянтином Григоришиним. Рішення про націоналізацію компанії, ухвалене Держрадою 21 січня, Аксьонов мотивував «вимаганням» енергетиків щодо підприємців і небажанням керівництва ПАТ перереєструвати підприємство відповідно до вимог російського законодавства. А міністр палива та енергетики Криму Сергій Єгоров пояснював, що таке рішення зумовлене тривалими відключеннями електроенергії кримським споживачам і формалізмом у роботі персоналу.

Характерно, що націоналізація кримського підрозділу ДТЕК відбулася відразу після підписання договору між Україною й Росією про постачання електроенергії, у якому прописано пільгові умови для України в обмін на безперебійне забезпечення Криму. З чого випливає вкрай низька ймовірність того, що Київ обуриться порушенням прав свого «не найостаннішого» громадянина.

Ялтинська кіностудія

На початку серпня 2014 року Держрада Криму прийняла закон «Про особливості викупу стратегічних об’єктів». Згідно з документом, майно може бути викуплено у зв’язку «з необхідністю його використання як об’єкта, що має особливу соціальну, культурну та історичну цінність». До цієї категорії потрапила і Ялтинська кіностудія, яка понад 10 років тому була продана російським приватним компаніям за 1,3 млн гривень. 2 вересня 2014 року уряд Криму прийняв рішення примусово викупити її у власників. Але за тиждень Держрада скасувала рішення 15-річної давності про акціонування і продаж контрольного пакету акцій кіностудії. Власник – компанія «Стройсектор» російських підприємців Сергія та Андрія Аршинових – оскаржила в суді рішення, що стосувалося акціонування кіностудії. Але 27 лютого 2015 року Держрада знову вирішила її примусово викупити. Оскаржити в судах це рішення Аршиновим не вдалося.

Кримська влада не погодилася визнати історичні витрати власників, збільшення статутного капіталу, а також факт викупу землі Ялтинської кіностудії у 2004-му в міської влади. За словами Сергія Аршинова, запропонованої владою суми не вистачило навіть на сплату банківського кредиту, який висить на студії з 2003 року. За його оцінками, актив коштує $45 млн. Фіаско зазнала й українська будкомпанія «Розбудова-Град», яка намагалася минулого літа через суд повернути націоналізовану територію кіностудії.

«Кримхліб»

ПАТ «Кримхліб» було викуплено в держави у 2012 році донецькою компанією «Золотий урожай». Вона входить до агрохолдингу Lauffer Group, який пов’язують з екс-депутатом Верховної Ради України Олександром Лещинським. За даними ЗМІ, «Кримхліб» виробляв 130 т хліба на добу, що становило 36% регіонального ринку хлібобулочних виробів. Компанія об’єднує дев’ять великих хлібокомбінатів.

Рішення націоналізувати «Кримхліб» було прийнято Держрадою 12 листопада 2014 року. Приводом послужив лист із таким проханням до Аксьонова, нібито написаний 500 співробітниками підприємства. Основною причиною націоналізації кримська влада назвала доведення «Кримхліба» його власниками до банкрутства, масові порушення федерального законодавства, виведення коштів і їх відправлення до Києва, виявлені прокуратурою й місцевим управлінням із протидії корупції.

У «Кримхлібі» такі звинувачення спростували, заявивши, що інформація про можливе банкрутство цих підприємств і необхідність їх націоналізації є безпідставною. Але спроби представників компанії та її «дочки» – «Сімферопольського комбінату хлібопродуктів» – оскаржити рішення влади у Верховних судах Криму та Росії успіху не принесли.

Зараз підприємство належить державі й має збитки через занижені ціни на продукцію й неефективний менеджмент. За даними Служби фінансового нагляду Криму, з жовтня 2014-го до березня 2015 року компанія продала хліба та хлібобулочних виробів за невиправдано низькою ціною на суму 9,4 млн рублів. Ще 4,6 млн рублів підприємство недоотримало через безконтрольний відпуск продукції.

«Масандра»

«Масандра» – одне з найбільших підприємств СНД із виноградарства і виробництва високоякісних марочних виноградних вин. До об’єднання входять дев’ять заводів первинного і вторинного виноробства і три самостійні заводи. Рішення про приватизацію «Масандри» було прийнято одним із перших – 26 березня 2014 року. Того ж дня було націоналізовано 131 підприємство агропрому, серед яких – виноробні заводи «Магарач» і «Новий Світ». У жовтні минулого року рада міністрів Криму передала «Масандру» разом із Кримським природним заповідником, кількома держдачами, санаторіями та дитячими таборами в користування Управлінню справами президента РФ. До цього вони належали подібній структурі при президенті України або перебували у відомстві українських міністерств. Глава Криму Аксьонов пояснив передання тим, що утримувати об’єкти будуть за рахунок федерального бюджету. Приватизувати компанію не планують.

Керівництво підприємства запевняє, що заводи не зупинялися, бренди не постраждали. Але 26 липня 2014 року об’єднання «Масандра» так само, як «Магарач» і «Новий Світ», потрапило до списку санкцій ЄС із 15 імен і 18 юридичних осіб. Однак, за словами керівництва підприємства, це не завадило укладати договори на експорт продукції. Сьогодні концерн також готується до активного просування продукції на російський ринок. Цього року «Масандра» сподівається продати 12 млн пляшок вина проти 10,7 млн пляшок у 2014-му.

Мінагропром України зацікавився долею «Масандри» тільки в січні 2015 року, заявивши, що планує перереєстрацію в Києві об’єднання, до якого увійдуть 23 кримські державні підприємства. На «Масандрі» відповіли, що готові до захисту торгової марки. «У разі випуску в Україні вина під етикетками кримських брендів судовий розгляд буде неминучим», – заявила директор підприємства Яніна Павленко.

Проте в середині жовтня Міністерство агрополітики України підтвердило, що намагається блокувати роботу колишніх своїх підприємств у Криму та експорт їхньої продукції за межі півострова за допомогою судових розглядів. Зі свого боку, «Масандра» 18 жовтня відповіла, що має намір почати судові розгляди щодо продажу в Україні й незаконного випуску продукції під цим брендом на херсонському заводі «Кам’янка Глобал Вайн».

http://forbes.net.ua/

Читати також:

Иски от Украины за Крым и Донбасс превысят иски за "ЮКОС" в 10-20 раз – это от $500 млрд до $1 трлн,

Как говорят классики, война – продолжение политики, а политика - продолжение экономики.

Украина подала в суд на РФ за терроризм и требует возмещения убытков

Сценарии будущего для России

Goldman Sachs прогнозує обвал цін на нафту

 
< Пред.   След. >
2007-2016 Сайт Деньга создан чтобы помочь Вам достичь материального благополучия. Материалы сайта раскрывают тематики Инвестиции, Создание собственного бизнеса, Карьерный рост, Образование. Ресурс ориентирован на украинскую аудиторию, но может быть полезен всем. Редакция не несет ответственности за достоверность информации, опубликованной в рекламных материалах. Использование материалов Деньга разрешено только при наличии активной ссылки на главную страницу портала www.denga.com.ua