" />
Грубий розклад: чи вдається Кабміну управляти титановою галуззю
03.12.2015

ImageТитанові комбінати 10 років перебували в оренді у мільярдера Дмитра Фірташа. Зараз вони повернулися під контроль держави. Хто від цього виграє?

Кабмін Арсенія Яценюка свого часу наважився всерйоз потіснити Дмитра Фірташа в титановому бізнесі. З цією метою навіть було створено окрему держкомпанію − ОГХК, яка зосередила під своїм контролем повернені з-під впливу Group DF активи. Руслан Журило, гендиректор цієї структури, вже розповідав в інтерв'ю Forbes про те, чи вдається в нинішніх умовах зберігати баланс між державними інтересами та інтересами різних бізнес-груп. Тепер представляємо увазі читача подробиці конфлікту Журила з міністром економічного розвитку і торгівлі Айварасом Абромавічусом та інші нюанси бізнесу Об'єднаної гірничо-хімічної компанії.

На третьому поверсі столичного бізнес-центру Horizon Park працюють ревізори Державної фінансової інспекції. Їх у жовтні цього року запросив гендиректор розміщеної в цій же будівлі Об'єднаної гірничо-хімічної компанії (ОГХК) Руслан Журило. «Мене звинуватили в корупції і зловживаннях. Але конкретних претензій Абромавічус не озвучував, офіційних звинувачень не пред'являє. Прочитавши про них в інтернеті, ми самі звернулися до Кабміну з проханням про проведення фінінспекцією перевірки», − пояснює в розмові з Forbes Журило.

Його призначили на посаду рішенням прем'єр-міністра Арсенія Яценюка. А колишній інвестбанкір, міністр економічного розвитку і торгівлі Айварас Абромавічус отримав портфель у Кабміні за квотою парламентської фракції «Блок Петра Порошенка».

«Я не той формат для Абромавічуса − в цьому вся проблема. Кембридж чи Гарвард не закінчував. Замість строгих ділових костюмів і краваток ношу джинси. Не люблю багато говорити», − роз'яснює Журило.

Абромавічус став пред'являти йому претензії наприкінці минулого літа, через рік після створення ОГХК. До складу нової компанії Кабмін включив титанові комбінати, які до вересня 2014 року перебували в довгостроковій оренді у заводу «Кримський Титан» Дмитра Фірташа.

Йдеться про Іршанський ГЗК (Житомирська область) і Вільногірський ГМК (Дніпропетровська область). Ці два найбільших гірничо-збагачувальних підприємства були основними постачальниками сировини на титанові підприємства всього Радянського Союзу. Доступ до сировини, яку вони виробляють, забезпечував Фірташу ключову роль в українській титановій галузі. Яценюк вирішив змінити розклад на ринку й повернути рудники державі. Так виникла ідея сконцентрувати привабливі титанові активи в одній держкомпанії.

Кадрові гри

Управляти бізнесом ОГХК Кабмін довірив 39-річному Журилу. Він родом із міста Жовті Води Дніпропетровської області. У 2008-2012 роках був одним із топ-менеджерів ДП «Східний ГЗК» − єдиного в Україні підприємства з видобутку та переробки уранової руди, сировини для атомної промисловості. У 2009-2010 роках він повертав під контроль держави Новокостянтинівське родовище уранових руд, яке тоді намагався отримати «Росатом». До цього кар'єра Журила в різний час була пов'язана з приватним підприємництвом і компаніями зі структури групи «Приват».

Конкурс на посаду керівника ОГХК не був публічним. Підбором кандидатів, гідних пройти співбесіду у прем'єра, займався міністр Кабінету міністрів Остап Семерак. Претендентів йому пропонували мільярдери Рінат Ахметов, Ігор Коломойський, Дмитро Фірташ. Так олігархи прагнули закріпити свій вплив у титановій галузі, адже її продукція важлива для оборонно-промислового комплексу, хімічної промисловості, медицини, металургії.

Фаворитом Яценюка в кадровому конкурсі Журило став не відразу. «Я досить брутальний для нашого часу, коли кар'єру на державних посадах роблять інвестбанкіри. Але з усіх учасників кастингу, здається, тільки в мене була реальна програма дій», − розповів Forbes гендиректор ОГХК.

Для зустрічі з Яценюком він «насилу змусив себе одягтися в діловий костюм». «Наша розмова вийшла змістовною, але не додала прем'єру оптимізму: намальована мною картина перспектив протистояння з Group DF у титановій галузі вийшла досить похмурою», − згадує Журило. Через три тижні після цієї зустрічі Яценюк зробив свій вибір і призначив його гендиректором ОГХК.

Давній бізнес-партнер Коломойського Геннадій Корбан стверджує: призначення Журила пролобіював соратник прем'єра Микола Мартиненко, керівник Комітету ВР з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки. Про те, що у Мартиненка в цьому є свій інтерес, стверджує також близький до Коломойського нардеп Борис Філатов, який очолює спеціальну контрольну парламентську комісію з питань приватизації.

Мартиненко цю інформацію не коментує. Журило давнього знайомства з ним не приховує. Без підтримки Мартиненка в парламенті, за словами гендиректора ОГХК, відновити держконтроль над урановим родовищем у Новокостянтинівці було б неможливо. «Тоді ми зіткнулися з серйозним силовим опором людей, які хотіли приватизувати цей стратегічний об'єкт», − згадує Журило.

Прем'єр напередодні місцевих виборів відмовився коментувати конфлікт. Абромавічус і Журило останнім часом теж уникають публічно звинувачувати один одного.

Дружба з розрахунку

Фірташ також намагався перешкодити поверненню титанових рудників державі. «Добровільно «Кримський Титан» не збирався виходити з активів. Ми пройшли через юридичний опір з боку орендаря, перешкоджання роботі нового менеджменту на комбінатах, розгойдування ситуації всередині колективів, саботаж будь-якої фінансової та господарської діяльності компанії», − розповідає Журило.

Поки проходила передача прав власності, охороною рудників займався добровольчий батальйон «Дніпро-1», організований за участю співвласника групи «Приват» Коломойського, тоді керував Дніпропетровською облдержадміністрацією.

Пристрасті вляглися на 1 січня 2015 року. З цього дня, як вважає Журило, ОГХК стала «повністю самостійним бізнесом − за спиною більше немає «Кримського Титану». «Жодних юридичних претензій між нами і Фірташем не залишилося, конфлікт вичерпано. Тепер наші відносини суто договірні, ділові», − стверджує Журило. Аналогічно відгукуються про співпрацю з держкомпанією в Group DF. «У нас з ОГХК склалися ділові взаємовигідні відносини», − повідомили Forbes у прес-службі групи.

Подібний сценарій був неминучим з самого початку створення ОГХК. У Житомирській області у Фірташа залишилися два підприємства, які добувають титанову сировину: завод «Валки-Ільменіт» і Міжрічинський ГЗК. Щоб підготувати сировину для подальшої реалізації, її потрібно доопрацювати на збагачувальній фабриці. Своїх виробничих можливостей для цього у Фірташа немає. Він змушений підтримувати співпрацю з ОГХК − держкомпанії в управління перейшли необхідні потужності в структурі Іршанського ГЗК.

Group DF послуги зі збагачення сировини обходяться щомісяця в кілька мільйонів гривень. Такі витрати підвищують собівартість виробництва на підприємствах холдингу. Для ОГХК таке партнерство − не тільки живі гроші. Допомагаючи Фірташу виробляти ільменітовий (титановий) концентрат, держкомпанія створює собі серйозного конкурента, з яким змушена боротися за споживачів в Україні і на закордонних ринках.

Загостренню конкурентної боротьби також сприяла повна транспортна блокада Криму з боку материкової України. У вересні цього року її ініціювали кримські татари, протестуючи проти анексії півострова Росією. Наприкінці того ж місяця Фірташ змушений був призупинити постачання сировини на «Кримський Титан» зі своїх житомирських кар'єрів, де щороку видобувається понад 200 000 т ільменітового концентрату. Споживання ж «Кримського Титану» становить до 250 000 т концентрату на рік.

Щоб такий обсяг ресурсу не накопичувати на складах, Group DF перенаправила його на потреби «Сумихімпрому». Його потреба − до 150 000 ільменітового концентрату на рік. Це державне підприємство, яким з 2011 року керують топ-менеджери, лояльні до Фірташа. З 31 січня 2012-го воно перебуває під процедурою банкрутства, яку досі не завершено.

У серпні 2015 року ОГХК перемогла в тендері на поставку «Сумихімпрому» 130 000 т ільменітового концентрату. Але в жовтні, через місяць після початку транспортної блокади Криму, із виконанням цих домовленостей виникли проблеми. Сумське підприємство попередило ОГХК про можливу відмову від співпраці. Керівництво «Сумихімпрому» зробило ставку на сировину з рудників Group DF, яку холдинг не може доставити до Криму. Необхідність в ільменітовому концентраті від ОГХК відпала.

Нові горизонти

Чи означає це, що ОГХК, щоб прибрати конкурента на внутрішньому ринку, припинить співпрацю з Group DF у доопрацюванні сировини з титанових рудників? Журило стверджує, що ні. Його пріоритет – пошук нових споживачів українського ільменіту за кордоном.

Топ-менеджери ОГХК розв’язують амбітне завдання: вони хочуть повернути вітчизняний ільменіт на експортні ринки. Десять років тому продукцію Іршанського ГЗК поставляли за кордон. Але останніми роками цю нішу зайняли його конкуренти: споживання іршанської сировини було сконцентровано всередині країни на підприємствах Group DF. «Ільменітовий концентрат Вільногірського ГМК та Іршанського ГЗК відрізняється якісними характеристиками. Тому в них різні групи споживачів. І якщо збут вільногірського ільменіту стабільний, то щодо іршанського доводиться проводити велику підготовчу роботу з потенційними покупцями. Не так багато підприємств у світі, у яких технологічний цикл налаштований на іршанський ільменіт», – пояснює Журило.

Для цього ОГХК активізувала переговори із західними компаніями. Потенційних партнерів доводиться переконувати в конкурентоспроможності продукції ОГХК і перспективній співпраці з Україною, економіка якої переживає не найкращі часи.

Завоювати довіру покупців непросто. На ринку – надлишок титанової сировини, яка різко здешевіла. Якщо два роки тому ціна українського ільменітового концентрату сягала $500 за тонну, то до середини вересня 2015-го цей показник знизився до $100–105. А в Китай, за даними одного з провідних регіональних аналітичних агентств Ferro-Alloys.com, українську сировину можна було продати не дорожче як за $80 за тонну з урахуванням постачання.

Але фактор ціни на ринку ільменітового концентрату не завжди відіграє вирішальну роль при укладанні контрактів. «Нині умови диктують споживачі титанової сировини. Вони куплять у того, із ким мають досвід співпраці. Виробники тримаються за своїх клієнтів, ідуть для них на серйозні поступки. А сировину Іршанського ГЗК сьогодні за кордоном майже ніхто не знає. Тому ми маємо вирішувати важку проблему: кому продати маловідомий продукт за зниження цін і величезного надвиробництва на ринку», – констатує Журило.

Труднощі перевезення

Розвиток міжнародної торгівлі потребує і прагматичних комерційних розрахунків, і технологічної кмітливості. Після анексії Криму Росією Україна втратила можливості відвантажувати ільменіти для зарубіжних поставок із порту в Севастополі. «Це специфічна продукція, потрібен спеціальний перевалочний термінал. Спробуємо пристосувати для транспортування потужності Одеського порту. Це буде наше ноу-хау», – ділиться Журило.

За короткий строк керівництву ОГХК також довелося шукати можливості, щоб пристосувати упаковку ільменіту до специфічних вимог закордонних клієнтів. Наприклад, покупці з Південної Кореї хотіли, щоб вона була витримана в певній колірній гамі, а до маркування продукції висунули вимоги з 25 пунктів.

Незважаючи на проблеми, результати з завоювання нових ринків у ОГХК вже є. Укладено контракти на пробні поставки іршанського ільменіту в Польщу, Словенію, Китай та Чехію. Усього ж продукція ОГХК вирушає на експорт у 30 країн світу. Забезпечити зростання таких поставок керівництво держкомпанії сподівається завдяки підписанню в листопаді нових контрактів. У цей час у Шанхаї (Китай) проходить найбільша щорічна галузева виставка TZMI Congress. Її учасники – провідні ринкові гравці з усього світу. «Від конференції в Шанхаї залежить, наскільки успішно ми працюватимемо 2016 року. Сподіваємося підписати довгострокові контракти на великі поставки від 100 000 т», – зазначає Журило. Для ОГХК, яка виробляє щорічно близько 450 000 т ільменітового і рутилового концентратів, це буде хороший результат.

Цинічні обставини

Схоже, прогнози Фірташа щодо швидкої загибелі ОГХК, про що він говорив на початку минулого літа, не виправдовуються. Свій погляд власник Group DF обґрунтовував тим, що держкомпанію, яка потрапила до рук «конкретних людей», новий менеджмент розвивати відмовиться. Насправді вийшло інакше. До початку осені продажі ОГХК зросли. Якщо в лютому доходи компанії від реалізації основної продукції сягали 91 млн гривень, то в липні вони становили 146 млн – в 1,6 разу більше, ніж на початку року, а у вересні перевищили 220 млн гривень. Зниження ринку не стало на заваді для поліпшення результатів. За I–III квартали ОГХК реалізувала продукції на 1,1 млрд гривень. Прибуток компанії до оподаткування за цей період Журило прогнозує в 339 млн гривень.

Такий результат – заслуга невеликого колективу менеджменту ОГХК, в якому трудяться 30 фахівців. Половина з них переїхала до Києва з Донбасу. «Напевно, цинічно пролунає, але війна допомогла нам зібрати дуже гідний колектив. Наші працівники чудово розуміють ринок, знають виробництво. Усі тримали в руках щось важче, ніж ручка», – каже Журило.

Приватне і державне

Голова Мінекономрозвитку Айварас Абромавічус погрожує звільнити генерального директора ОГХК. Журило захищається. Його прес-служба поширила реліз, у якому звинуватила міністра у спробі взяти під контроль «компанію з великими фінансовими оборотами» і призначити її гендиректором Костянтина Лісничого. Останній наразі очолює держкомпанію «Українські поліметали», раніше працював в інвесткомпанії «Сократ». В ОГХК його називають «бізнес-партнером Абромавічуса». Абромавічус і Лісничий на випади ОГХК і її топ-менеджера не реагують. «У них є надія, що я напишу заяву про звільнення за власним бажанням. Але цього не буде», – попереджає Журило.

Судячи з перипетій, ОГХК з моменту її створення навесні минулого року стала ще одним центром протистояння у владі за контроль над фінансовими потоками прибуткової галузі. Наприклад, таким як НАК «Нафтогаз України», управління яким із року в рік залишається каменем спотикання у відносинах між президентом країни та урядом, хоча формально компанія підпорядковується Кабміну.

Якщо прибрати політичне підґрунтя історії з ОГХК, то суперечності між Абромавічусом і Журилом виявляються в різному уявленні про перспективи цієї компанії. Мінекономрозвитку планує розвивати державний титановий холдинг, до якого входитимуть інші підприємства галузі. Про таку ідею говорив старший радник Абромавічуса Адомас Аудіцкас, який курирує реформу держпідприємств.

У списку стратегічних підприємств, заборонених до приватизації, який Кабмін затвердив цьогоріч із подачі Мінекономрозвитку, ОГХК не виявилося. Тому можливість для її продажу приватним інвесторам залишається. Журило бачить майбутнє ОГХК в корпоратизації. «У приватній компанії нижча корупція і більше можливостей для ефективного управління», – упевнений гендиректор. Він пропонує два варіанти: вивести ОГХК на спеціалізовану біржу в Торонто, де котируються акції гірничодобувних компаній, або залучити західного стратегічного інвестора через конкурс. П'ять років тому титановими активами в Україні цікавилася американська корпорація DuPont.

Таким планам може завадити парламент. Нардеп із Блоку Петра Порошенка Павло Різаненко, заступник голови спецкомісії ВР із приватизації, пропонує Кабміну внести ОГХК до списку стратегічних підприємств. «Це стратегічний актив для обслуговування інтересів військово-промислового комплексу, постачальник сировини для виробництва титану, який іде в оборонку й авіацію. Його не можна віддавати приватному інвесторові», – вважає депутат.

В Абромавічуса свій підхід до підвищення ефективності держпідприємств. «Держкомпанії – як хворий пацієнт, який потребує не маленької таблетки, а серйозної терапії. Серйозна терапія – це приватизація і дуже жорсткі стандарти управління тими компаніями, які залишаться в державному переліку стратегічних підприємств», – каже міністр. Він хоче заборонити українським олігархам і росіянам брати участь у приватизації держактивів.

У жовтні Кабмін вирішив перенести великий розпродаж держактивів на наступний рік. Чиновники сподіваються, що до того часу інтерес західних інвесторів до придбання зросте. А отже, держбюджету приватизація принесе більше доходів.

http://forbes.net.ua/

Читать также:

Усе, що нажито: у Криму націоналізовано півтисячі українських підприємств

"Бомба замедленного действия". Эксперт - о механизме списания долгов Украины

Как говорят классики, война – продолжение политики, а политика - продолжение экономики.

Украина за годы независимости поставила мировой рекорд падения ВВП, – эксперт

Чому озброєння українців призведе до зростання економіки  

 
< Пред.   След. >
2007-2016 Сайт Деньга создан чтобы помочь Вам достичь материального благополучия. Материалы сайта раскрывают тематики Инвестиции, Создание собственного бизнеса, Карьерный рост, Образование. Ресурс ориентирован на украинскую аудиторию, но может быть полезен всем. Редакция не несет ответственности за достоверность информации, опубликованной в рекламных материалах. Использование материалов Деньга разрешено только при наличии активной ссылки на главную страницу портала www.denga.com.ua