Як за допомогою судів не повертати банкам кредити і при цьому не віддавати застави

На початку цього року тимчасова адміністрація Фонду гарантування вкладів увійшла в Авант-банк. Історія банкрутства цієї установи викликала багато запитань. Після введення ТА два банки, які стали підконтрольні уповноваженим особам ФГВ, стали сторонами протистояння в судових розглядах за актив, ринкова вартість якого може досягати 1 млрд гривень.

Однак, рішення судів і слабка позиція Фонду можуть призвести до того, що актив не дістанеться жодному з банків, що призведе до зменшення їхньої ліквідаційної маси, у результаті чого постраждають кредитори обох фінустанов.

Історія суперечки бере свій початок ще у 2014 році. У лютому 2014-го «Авант» видав Дельта банку кредит на 79 млн гривень, а в серпні – ще $10 млн. «Ми надали ці кошти під особисті гарантії Миколи Лагуна. А заставами під них стали права вимоги за кредитами», – розповідав екс-голова правління Авант-Банку Веніамін Лебедєв.

Як виявилося пізніше, рішення про кредитування «Дельти» стало помилковим: банк кредити повернути не зміг, а держава відмовилася від порятунку на той момент «системно-важливого» Дельта банку. А для невеликого «Аванта» ці суми були значними.

Після того як в «Аванті» усвідомили, що грошей із «Дельти» їм уже не повернути, у банку вирішили забрати застави. Переважно це були кредити бізнес-групи Lauffer Олександра Лещинського, куди входять такі компанії, як «Фудмаркет», Гайсинський консервний комбінат, торговий дім «Золотий Урожай» і торгова компанія «Урожай».

Пізніше «Дельта» стала вже неплатоспроможною. І тимчасова адміністрація Фонду визнала нікчемною угоду між «Авантом» і «Дельтою». Це дозволило групі Lauffer стверджувати, що «Аванту» вони нічого не винні і взагалі не знають, кому платити до рішення суду.

Втім, позиція тимчасової адміністрації Дельта банку виглядає досить спірною. «Наші міжбанківські кредити були завжди забезпечені. Коли всі зрозуміли, що «Дельту» рятувати ніхто не буде, ми зажадали від них перейти в нотаріальну форму забезпечення договору. В іпотечних договорах була виноска, що в разі введення ТА, до нас переходять права власності. У підсумку в реєстрі, до настання всіх подій, ми з’явилися як іпотековласники», – каже Лебедєв.

Треба також зазначити, що в «Дельті» в цей час перебували куратори від ФГВ і НБУ, які угоді не перешкоджали. Пізніше у Фонді вирішили, що нікчемність правочинів має підтвердити або спростувати суд, і вже не давали власних оцінок цьому випадку.

Компанія «Урожай» кредит не обслуговувала, отже, «Авант» вирішив стягнути з компанії застави. Однією із застав був цілісний майновий комплекс у Дарницькому районі Києва, загальною площею більш ніж 30 га. Це було майно «Централізованої енергопостачальної компанії», яка виступала поручителем за кредитом «Урожаю».

«Аванту» вдалося взяти цей об’єкт на баланс. «Якщо ми розглядаємо цей об’єкт як цілісний майновий комплекс, то його вартість може досягати 1 млрд гривень», – каже Лебедєв, додаючи, що банк брав ці застави зі знижувальним коефіцієнтом, як того вимагає НБУ. У Фонді гарантування поки що вартість активу не називають.

Lauffer почав усіляко перешкоджати доступу банку до цього об’єкта, а на початку року завдання ще і спростилося, оскільки в Авант-банк також увійшла Тимчасова адміністрація. З огляду на те, що в самому Фонді визнають свою нездатність провести ефективний «ворк-аут», не дивно, що контроль над об’єктом банк так і не отримав.

Більше того, Lauffer зміг повернути згаданий об’єкт на свій баланс. Окружний адміністративний суд Києва виніс рішення, яким скасував дії державного реєстратора щодо закріплення права власності на заставну нерухомість. Треба зазначити, що судді, які прийняли це рішення, раніше фігурували в розслідуваннях ЗМІ і відомі як «судді-мандрівники».

Юристи, яких Forbes попросив ознайомиться з рішенням суду, вважають його досить спірним. «Суд послався на нібито процесуальне порушення в процесі звернення про стягнення, мовляв, отримала цю вимогу особа, яка не має довіреності… Але такий буквальний підхід може підірвати взагалі всю систему, адже як це виглядає зазвичай: приносить листоноша документ, секретар приймає його. Таким чином резюмується сумлінність одержувача. Листоноша ніколи не перевіряє цих повноважень», – розповідає старший партнер ЮФ «Ілляшев та Партнери» Роман Марченко й додає, що подібне судове рішення може призвести й до зловживань. «Припустимо, була довіреність і, припустимо, її навіть перевірили, а потім виявляється, що вчора її було відкликано. Повторюся: це дуже неоднозначне рішення і, гадаю, у банку є всі шанси домогтися справедливості у вищій інстанції», – вважає юрист.

Сам Фонд це рішення не прокоментував: він обмежився тим, що повідомив про подану апеляцію, яку мали розглядати 29 серпня, але пізніше розгляд перенесли на 9 вересня. Втім, Лебедєв вважає, що шансів у обох банків тепер небагато. «Найстрашніше в цьому процесі те, що коли я поставив на баланс цей об’єкт, відбулося погашення кредиту. І сьогодні вони у всіх інстанціях можуть говорити, що нічого нікому не винні», – журиться Лебедєв.

Приблизно так Lauffer і відповів на запит Forbes. «Авант-банк» не є кредитором компанії. Правомірність відступлення права вимоги «Дельта Банком» «Авант-банку» встановлюється судом. Сам «Дельта Банк» не підтвердив компанії передання прав кредитора «Авант-банку», що підтверджується кількома судовими процесами між «Дельта Банком» і «Авант-банком», так і між «Авант-банком» і компанією. Банк намагається покласти відповідальність за свої проблеми на компанію, що діє в межах закону й на сьогодні не має жодних взаємин з «Авант-банком». «Авант-банк» не має жодних прав на жоден з об’єктів власності Lauffer Group, оскільки не є кредитором компанії», – відповіли в прес-службі Lauffer.

Лебедєв водночас вважає, що компанія Лещинського просто корумпувала судову систему України. «Це їхній спосіб життя, їхні вчинки. Шляхом сумнівних судових рішень вони забрали назад право власності. Я вважаю, що в цьому разі тимчасова адміністрація Дельта банку і Фонд в особі Авант-банку неправильним способом боролися, що в результаті призвело до втрати активу – тому що вони погано захищали свої права», – говорить банкір.

Юристи налаштовані менш скептично і вважають, що Фонд ще може оскаржити рішення суду. «Суд створює вкрай неприємний прецедент і тепер уже не тільки для банків важливо, щоб такі прецеденти не залишалися чинними, інакше завтра будь-які сумлінні особи можуть попастися в ту ж пастку з «неповноважним секретарем», – резюмує Марченко.

Незважаючи на заяви НБУ про стабілізацію в банківській системі, ситуація і далі гіршає через падіння якості активів. Найбільш незахищеними залишаються права кредиторів: суди і далі приймають рішення, які допомагають недобросовісним позичальникам не виконувати свої зобов’язання перед фінансовими установами.

http://forbes.net.ua/

Читати також:

Зачем кредитовать экономику, если можно сыграть на деньги с НБУ?

Украинские банки обклеивают подъезды должников их фотографиями

Кредитные ловушки банков

«Банкротство банков стало бизнесом» — эксперт

За полтора года в Украине ликвидировали четверть банков